Сенсаційний механізм, який дозволить виборцям реально впливати на владу, запропонувала громадський та державний діяч, кандидат у президенти Інна Богословська. Політик переконана: Україні потрібен непартійний голова держави. Тільки тоді він діятиме в інтересах усього суспільства, а не лише фінансово-промислових груп, інтегрованих у владу. Про ці та інші необхідні зміни ішлося під час зустрічі з Інною Богословською на засіданні медіа-клубу «На власний погляд» у Києві.
Як можна змусити народних обранців відповідати перед виборцями? Укласти контракт із претендентом на найвищу посаду — пропонує Інна Богословська.
«Я запропонувала механізм. Він дуже простий. Кожен, хто фінансує мою кампанію, укладає зі мною договір, який має повну юридичну силу. Фактично громадяни наймають мене на роботу. Розмір внеску значення не має: кожен, хто підписав угоду, має рівні права», — пояснила політик.
Кожен договір матиме унікальний номер та буде занесено до реєстру, який працює за технологією блокчейн. «Якщо після двох років моєї роботи людина вирішить, що я не виконую обіцянки, вона відкликає свій підпис і зробить відповідні зміни в реєстрі. Коли таких людей набереться 50 відсотків – я піду у відставку, — обіцяє Інна Богословська. — Все! Жодних суперскладних процедур у Верховній Раді, жодних референдумів та протестів. Незадоволені тобою люди – залишаєш посаду. Задоволені – працюй далі, але пам’ятай, що звільнити тебе можуть у будь-який момент».
Аналогічне правило, вважає політик, потрібно запровадити для всіх, хто претендує на виборні посади в Україні: «Народний обранець» має стати заручником своїх виборців. Лише вони можуть дати гідну оцінку діям політика. І знімати недоторканність повинні виборці, а не колеги по сесійній залі».
Під час спілкування з журналістами кандидат у президенти наголосила: партії в існуючому вигляді не мають визначеної ідеології чи програми, а перетворилися на політично-олігархічні клуби і на інструмент у руках великого бізнесу.
«Здавалося би: якщо партії створюють однодумцями, то ці однодумці і повинні фінансувати структуру. Причому всі, адже мова про досягнення спільної мети. Абсурд, але в Україні члени партій не сплачують членських внесків», — зауважила політик.
Інна Богословська вважає за необхідне змінити законодавство про партії й вибори, скасувати «партійне рабство» чи практику купівлі-продажу політичних структур, із членами партії включно: «Найбільш яскравий приклад – вибори до органів місцевого самоврядування. Людина, яка хоче зробити щось для розвитку рідного міста чи селища, змушена вступати до якихось партій, щоб обратися до місцевої ради. А якщо там ти не голосуєш за «потрібні» рішення, із партії тебе виключать і мандат заберуть. І таких прикладів сотні, якщо не тисячі».
Політик позиціонує себе як прихильника мажоритарної системи, адже нині, на думку кандидата в президенти, сама сутність представництва людей у владі сьогодні зруйнована. «Багато хто з депутатів, обраних за списком, не з’являється до своїх виборців. Такі прагнуть ухвалити закон, щоб вибори відбувалися тільки за партійними списками — аби створити таку собі капсулу, до якої вже ніхто не зможе потрапити, а партквитки передаватимуть у спадщину», — сказала Інна Богословська.
Вона закликала до зниження прохідного бар’єра для парламентських партій, аби до головного законодавчого органу потрапили молоді сили: «П’ятивідсотковий прохідний бар’єр — це замкнене коло, по якому ходимо вже не один рік. Тому талановита молодь не бачить у такій вертикалі свого майбутнього. Щоб зайти у цю систему, людина змушена стати частиною цієї політичної «багнюки».
Поза партіями має бути і голова держави, підкреслила Богословська. Вона виступає за обмеження виборчих фондів та за те, щоб основним їхнім наповненням ставали внески громадян.
«Хто платить, той і замовляє музику». В Україні вже багато років це роблять олігархи. Але варто усвідомлювати: гроші олігархи дають конкретному кандидату, коли той виграє, то повертати борги доводиться звичайним громадянам. Причому з відсотками. Зараз з’явився шанс обрати президентом людину, яка буде відповідальною саме перед виборцями, а не перед товстосумами», — обгрунтувала своє бачення гостя медіаклубу.
Серед ключових вимог до особи президента — бути «над системою»: «Президент має право призначати людей тільки до свого офісу. На будь-які інші посади — Генпрокурора, слідчих, суддів, голів адміністрацій, — фахівці мають обиратися виключно на відкритих конкурсах. Мені закидають: як ти зможеш працювати з генпрокурором, з яким особисто не була знайома? Та тільки з таким генеральним прокурором і потрібно працювати! Якщо у владі є особисті стосунки, ви ніколи не зробите те, що насправді треба. Сьогодні новітні технології дають змогу долучити людей до суспільного діалогу».
В разі обрання політик обіцяє внести 20 ключових законопроектів уже під час інавгурації. Один із цих законопроектів — про зміну системи виборів до парламенту і до органів місцевого самоврядування. «І ми змусимо депутатів ці закони прийняти. Іншого вибору у них не буде».
