Європа ризикує втратити двох ключових архітекторів підтримки України — Стармер уже пішов, а Макрон не зможе балотуватись на наступних виборах у Франції.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на The Telegraph.
Головна тривога дипломатів стосується саме майбутнього відходу Макрона — президент Франції має залишити пост після виборів наступного року, і очевидного наступника, який продовжив би курс, немає.
Букмекерським фаворитом вважають лідерку ультраправих Марін Ле Пен, яка обіцяла вивести Францію з військового командування НАТО, скасувати санкції проти Росії й змусити Київ погодитись на мир на умовах Москви. Її суперник зліва Жан-Люк Меланшон пішов ще далі, пообіцявши повний вихід із західного альянсу.
Британські посадовці, за даними джерела Telegraph, уже вивчають, що означатиме перемога когось із них для майбутнього коаліції та обміну секретними розвідданими. Західний чиновник прямо попередив про «велику проблему» для НАТО в такому сценарії.
Хто міг би підхопити естафету і чому не готовий
Найочевидніший кандидат замінити Макрона поряд із Британією — канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який реформує бундесвер у найбільшу армію Європи. Але сам Мерц загруз у внутрішній кризі й дедалі частіше чує сумніви щодо того, скільки ще протримається на посаді.
Депутат від його ж партії Родеріх Кізеветтер, колишній полковник, назвав лідера ХДС «не Черчиллем». За його словами, і ХДС, і соціал-демократи уражені так званим «московським зв’язком» — частина членів обох правлячих партій готова повернутись до звичних відносин із Росією після завершення війни.
Це, за словами депутата, і пояснює, чому Мерц утримує далекобійні ракети Taurus і не конфісковує судна «тіньового флоту» Росії.
«Мерц теж має боротись із цим московським зв’язком», — заявив Кізеветтер.
Канцлер також зірвав спроби ЄС заборонити вільне пересування російських дипломатів у Шенгенській зоні та відмовився закрити берлінський «Російський дім» — культурний центр, який вважають прикриттям для мережі московських шпигунів.
«Це не лідерство. Хто тоді може очолити Європу? Нам потрібен Черчилль. У нас було кілька «черчиллівських моментів», але свого Черчилля в Європі поки немає», — підсумував депутат, попередивши, що байдужість Заходу може змусити український уряд шукати підтримки в інших сил у регіоні.
Польща та Італія теж навряд чи заповнять вакуум: обидва лідери — Дональд Туск і Джорджа Мелоні — відмовились направляти війська до України і мають вибори до кінця наступного року, тож їм не до претензій на роль нових лідерів Європи.
А що з Британією
Наступник Стармера Енді Бернем має міцнішу хватку у внутрішній політиці, але обмежений досвід у зовнішній. Свою першу зустріч з іноземним лідером на новій посаді він провів саме із Зеленським, приймаючи його в Портсмуті — цим сигналізуючи союзникам, що курс на підтримку України й НАТО залишиться незмінним.
Саме тандем Стармера й Макрона свого часу подолав багаторічні суперечки Лондона й Парижа заради спільного лідерства в Європі на тлі байдужості Трампа — обʼєднавши понад 30 країн довкола підтримки України та плану розмінування Ормузької протоки.
Якщо відхід Стармера супроводжувався визнанням його заслуг, вихід Макрона, ймовірно, сприймуть значно тривожніше, хіба що Бернем зуміє самотужки взяти на себе роль лідера «коаліції охочих».
Нагадаємо, «коаліція охочих» уже неодноразово ставала майданчиком для конкретних оборонних ініціатив на підтримку України. У липні Україна разом із дев’ятьма країнами Європи створила антибалістичну коаліцію, учасники якої домовились спільно посилювати протиракетну оборону.
Тоді ж, 13 липня, учасники «коаліції охочих» готували суттєве посилення української ППО, за даними Reuters, союзники Києва вже мали конкретний план дій.
