Гурт Future Culture — вперше на Нацвідборі на Євробачення. У складі колективу: вокалісти Дар’я Ремез та Олексій Боднар, барабанник Андрій Литвиненко, басист Олексій Руденко та гітарист Андрій Шулаков.
В інтерв’ю РБК-Україна (проект Styler) вокалістка Future Culture розповіла, які сенси закладено в конкурсну пісню гурту, чи бояться музиканти конкуренцію, як на їхню заявку відреагувала Тіна Кароль та чому участь в Євробаченні важлива для нашої країни.
– Почнемо з вашої конкурсної пісні. Про що вона?
– Наша конкурсна пісня — «Waste my time», якщо подивитися на її прямий переклад — це «марнувати свій час», що для мене резонує, тому що не буває змарнованого часу, якщо ти відчуваєш його смак. І на нашу думку, людям варто вчитися відпочивати. У воєнний час величезний інформаційний шквал летить на нас: новини кожен день, чати.
А зараз йде таке, що відпочинок просувається як активність, пошуки чогось нового. Але це може зашкодити, іноді можна просто залишитися вдома і послухати тишу, якщо є на те можливість, якщо нема сирен. На нашу думку, це надважливо для психіки українців зараз.
– Як саме виникла ця пісня?
– Ми її писали не під Нацвідбір. Ми гурт, який існує лише два роки, почали своє існування з того, що просто імпровізували. Ну, власне, ця пісня — перша для нас, саме як записаний трек. Бо все інше — це зазвичай імпровізації. Чому ця пісня? Бо це, власне, перший такий матеріал, який схожим був на пісню і вкладався в 3 хвилини. Бо зазвичай у нас по 6-7 хвилин, а це точно не підходить під формат Євробачення.
Тому ми вирішили так. Нам дуже приспів сподобався і вся пісня нам здалася такою, яка підійшла б, скажімо так, під Євробачення. Створили ми її просто в імпровізації, на студії. Барабанник вигадав приспів, він йому ніби наснився. Зранку він присилав мені голосове, що є ось такий приспів, давай його «розджемимо», тобто поімпровізуємо. Спочатку це були такі звуки, які можна описати термінами «yogurt language» або «пташина мова». Тобто там не було слів. І були просто такі нариси на ритм пісні. А згодом ми створили й куплети.
– Чому ви вирішили податися на Нацвідбір саме зараз?
– Бо нам, як музикантам, які вже дуже багато років грають різну музику, які експериментували з жанрами, створювали пісні, хотілося вийти вже на світло, хотілося вийти та заявити про свою музику більшій аудиторії. А також наш барабанник створював аранжування для Ziferblat минулого року і зараз.
І працюючи він побачив, наскільки хлопці зросли: як індивідуальності, як гурт, як вони впевнились у своїй музиці. Вона неформатна, але це все давало їм буст, впевненість в собі, що різну музику можна віддавати в широкі маси. Це надихнуло нас.
– В коментарях під вашим треком чимало гарних слів: всі пишуть, що пісня легка, літня. Але останнім часом у нас на Нацвідборах треки сумні, про війну, ліричні. Ви не хвилювалися, що через це ваш трек можуть недооцінити?
– У нас з самого початку не було навіть сподівання, що нашу пісню хтось послухає. Але її послухала Тіна Кароль, вона їй сподобалась. І так вийшло, що на нас звернули увагу. Таке приємне здивування в нас було. Ми думаємо, що саме це відтіняє нас. До того ж на цьому Нацвідборі достатньо позитивних пісень. В тих же Ziferblat, в них дуже позитивна пісня, але є свої підтексти. Думаю, ми цим і відрізняємось, бо в нас інший меседж.
– Чи не боїтеся ви конкуренції?
– Ми за конкуренцію. Конкуренція створює ринок, створює індустрію. І це круто, це необхідно для того, щоб наша музична індустрія зростала.
– Цього року на Нацвідборі є учасники, які беруть участь втретє чи вдруге, або ті, хто мав до цього якийсь медійний бекграунд. На вашу думку, такі артисти мають більше шансів на перемогу?
– Тут знову про конкуренцію. Так, у них більше, скажімо так, фори, у них більша аудиторія. Але хіба це важливо, якщо нас побачить хоча б 100 людей? Яким ми сподобаємося, які прийдуть на концерт, яких ми будемо надихати своїми піснями. До того ж наступні пісні будуть дуже відрізнятися від цієї. Бо це така конкурсна й форматна, на нашу думку. І це буде просто величезним для нас щастям, що ми знайдемо своїх людей.Future Culture розповіли про конкурсну пісню (фото надане музикантами)
– Тобто якщо цього року ви не переможете, ми можемо на вас очікувати вже наступного Нацвідбору?
– Думаю, так. Знаєте, настільки наперед планувати у нас зараз не дуже виходить. Ми плануємо на тиждень або десь так, а з Євробаченням довелось планувати трохи далі. Якщо всі будемо живі, здорові, немобілізовані (у нас чотири хлопці в гурті), то, може, і підемо.
– А як ви ставитеся до бронювання артистів, воно потрібне?
– Я вважаю, що якщо артист дійсно допомагає армії, дійсно підтримує волонтерський рух і може бути рупором, який буде заявляти про рух країни — не буду казати за хлопців, а я ставлюся до цього позитивно. А от хлопці кажуть, що всі там будемо. Вони не бояться, просто кажуть: «Якщо мобілізують, то мобілізують».
– Музикант Олександр Ремез, з яким ви одружилися влітку 2024 року, пішов на війну добровольцем в перші дні повномасштабного вторгнення, а нині він у «Культурному десанті». Вас обурюють вчинки артистів-чоловіків, як-от Потапа, який нині мешкає за кордоном, будує кар’єру та ніби забув про те, що відбувається в Україні?
– Це вибір кожного. Я вважаю, що кожен з нас заслуговує на життя. Багато людей все ж змінили свої відношення до нього, а мене це взагалі ніяк не торкається, не обходить особисто. Він втік — ну і нехай, якщо йому від цього краще, то я буду рада, якщо він припинить займатися пошуком «українського коду», бо щось не дуже вдало у нього з цим.
– Повернемося до Нацвідбору. Чиї пісні вас вразили або зачепили?
– Мені подобається Абіє, ми з нею разом в “Культурному десанті” постійно виступали. Класна пісня, приспів, який «заїдає», мені сподобалося. Ще мені сподобалася пісня Grisana, але вона не пройшла. А так, мої фаворити — це Ziferblat та MOLODI.
– А що ви думаєте щодо того, що Grisana хоче потрапити на Євробачення, але від іншої країни? Українці на це образяться?
– Вона ж не буде говорити, що вона не українка, вона ж все одно з України. Якщо вона якось просуватиме українську музику, то це буде супер. Взагалі класно, що є така можливість, що вона поїхала. І це купа роботи. Ви уявляєте собі, це дві пісні треба було, два кліпи, два всього!
– Що вам каже Тіна Кароль, які давала поради?
– Тіна нам казала, що дуже рада, що ми прийшли, що ми відправили пісню, бо вона взагалі не знала, як і багато хто, що ми існуємо. Вона рада, що ми заявили про себе. І просто казала: «Продовжуйте, у вас все виходить, просто розслабтеся». Насправді ж, коли ти приходиш і хочеш проявити себе на повну, а ти не звик до камер, до великої сцени…
Ми вміємо імпровізувати, вміємо дуже цікаві музичні речі робити, але коли треба щось показати конкретне — це було для нас цікавим досвідом. І вона просто казала нам розслабитися, і все вийшло. Це тотальна така підтримка.
– Чи були ви готові до тієї уваги, яку зараз дає Нацвідбір?
– Я брала участь у 8-му сезоні «Х-Фактора», і там більше, наприклад, до мене було уваги, було дуже багато і фанів, і хейтерів. Зараз немає такої реакції. Але з’являються люди, яким ми сподобалися. А от сам графік для нас незвичний. Ми припинили працювати, це точно вплине на наше фінансове становище. Втім, дуже класно, що ми за ці тижні, поки кожен день відповідаємо на всі ці питання, знаходимо якесь нормальне формулювання, і кожен для себе знаходить свою роль в цьому проекті.
Думаю, далі нам буде легше рухатися, завдяки Нацвідбору та Євробаченню. Рухатися саме як гурту. Бо до цього це був такий наш рандом, забавки після роботи. Зараз ми вже формулюємось і це відчувається потужно. Я особисто відчуваю впевненість, що в мене є гурт, це класно.Учасники Нацвідбору розповіли, чому пішли на конкурс (фото надане музикантами)
– Розкажіть про «Культурний десант». Яка поїздка запам’яталася найбільше?
– Я там вже два роки. Перший раз я поїхала на Покровський напрямок. І тоді я їхала з відчуттям, що зараз приїду, а там все просто розбомблено. Поки я була в Києві, у мене було відчуття, що там вже нема нічого. Коли ж приїхала — ну так, там більше розбитих будівель, більше військових на вулиці. Але тоді я зрозуміла, що там багато людей, які займаються найважливішим зараз.
І там якийсь свій інший мікроклімат. Мені дуже допомогли ці поїздки припинити боятися. До цього, коли я була Києві, мене дуже лякали вибухи, постійно боялася. А коли я поїхала під Покровськ, то там ми виступали в Карлівці. Вже немає її, на жаль, вона вже окупована. Я була там, де крайній дім, а потім вже поле. І був прильот просто в поле, і я впала на землю.
Але що найцікавіше, що тіло зреагувало, а всередині я була настільки спокійна, я ніколи в житті так не була спокійна. Під час всіх вибухів в Києві я не була настільки спокійною, як в той приліт в Карлівці. Тому що сиділи всі військові, які нас слухали, у них взагалі навіть око не сіпнулося! Два роки мене тримає оцей спогад, що ці люди розуміють, що вони роблять. І наскільки вони сміливі, жодного сумніву в них не було. Я цим зарядилася.
Ми дуже в різних місцях грали. Я там завжди майже в сльозах, в якихось дрижаках від цього всього. Особливо останні пів року, коли ми були на Покровському напрямку, там дуже важко. І ці хлопці, ці дівчата — важко їх на емоцію пробити. Хоча у мене є таке, що я можу: люблю пожартувати, щось кажу. І все ж вдається якось цю посмішку дістати з них, порозмовляти, розвантажити їх. А потім приїжджаю в Київ і мені важко. Розумію, що це для мене був викид ресурсу. Але в моменті мені дуже кайфово, що я допомагаю, що я змогла змусити посміхнутися 10 людей за сьогодні.
– Чи вірите ви в те, що Євробачення це не лише майданчик, де артист може заявити про себе, а все ж це можливість нагадати світу про те, що у нас в Україні триває війна? Як ви плануєте доносити свої меседжі, якщо переможете у Нацвідборі?
– Ідея в тому, що на Євробаченні хочеться говорити не з позиції жертви та того, що ми такі бідні, поможіть нам, або що нам тут дуже погано, тому ви допомагайте нам. А в тому, що давайте з вами затусимо, давайте з вами разом налагодимо коннект, а потім поговоримо про справи, про третю світову.
Ми якось так на це дивимося, бо йти на Євробачення та казати, як ми страждаємо — це звідусіль лунає. Тому в нас виникла ідея, що було б непогано заявити про Україну саме як про повноцінного гравця цієї гри, скажімо так. Показати, що ми самодостатні, що в нас є дуже різна культура і ми можемо бути абсолютно конкурентоспроможними на світовому рівні музики.Фіналісти Нацвідбіору розповіли, що їм казала Тіна Кароль (фото надане музикантами)
– Чи планували ви, що будете робити далі, після Нацвідбору та Євробачення?
– У нас є план. По-перше, ми хочемо зробити сольний концерт у березні. Далі у нас має вийти нова пісня дуже скоро. Вона вже готова. Релізити, пробувати далі, робити пісні, розповідати про них, збирати ними донати.
– Ви з гумором відповідаєте на коментарі критиків. А як би ви відповіли на слова продюсера Олега Боднарчука: «Future Culture — «Waste My Time» — це фонова музика, під подібні зазвичай виносять меню в ресторанах і пропонують обрати мідії, або цвітну капусту; думаю, коли Енлео ляпнув єрунду і почався скандал, Оксана Скибінська взяла валідол під язик, Тіна кинула стілець у вікно в телецентрі, Герман Нєнов підняв з підлоги папірець з назвою цього гурту і питання було вирішено»?
– Добре, дякую (сміється). Ми не проти. Просто знаєте, формат Євробачення — це 3 хвилини пісні, правильно? А там у нас ще 23 соло, під які б точно мідії неприкольно було виносити. Але що ж, приходьте, будь ласка, пане Олег, на наші живі виступи, послухайте. Послухайте джем, локальні імпровізації, може, потім, нагодуємо вас мідіями.
До слова, читайте інтерв’ю MOLODI про рідний Маріуполь, Нацвідбір та бажання виступити на Євробаченні.
