Новий метод ідентифікації коал, відкритий аматором, може зіграти велику роль у порятунку тварин, що перебувають під загрозою зникнення. Проте це не відбитки лап — виявилось, розрізняти коал можна за їхніми носами.
Про це розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на IFL Science.
Попри те, що коали є основною частиною туристичної індустрії Австралії і, можливо, найулюбленішими представниками фауни континенту, вони перебувають у серйозній небезпеці.
Їм загрожують хвороби, собаки, автомобілі та втрата середовища існування. Глобальне потепління також не сприяє збереженню популяції, зокрема, спричиняючи дедалі більші пожежі.
Щоб збільшити популяцію, волонтери Фонду Коали Кленсі висадити 165 000 дерев, які люблять їсти коали, у двох регіонах штату Вікторія. Президент Фонду Джанін Даффі пильно стежила за тим, скільки звірів скористалися подарунком, тож їй потрібен був спосіб визначити, чи бачить вона різних коал, чи тих самих.
Вчені-дослідники зазвичай чипують коал, але Даффі не мала відповідної ліцензії, тож вирішила пошукати інший метод. Спеціалісти запропонували шукати візерунки на їхніх спинах, але виявилось, що це надто допоможе для ідентифікації.
А інші особливості, наприклад зморшки навколо очей, змінюються, коли коали намокають або втомлюються. Відомо, що відбитки пальців коали надзвичайно характерні, але для цього коал необхідно спіймати.
Одного разу, спостерігаючи за двома коалами, Даффі помітила, наскільки відрізняються їхні носи, тож волонтерка почала фотографувати носи всіх представників виду на території. Виявилося, що кожна тваринка має унікальний ніс.
Візерунок носа кожної коали несхожий на інший (ілюстративне фото: Freepik)
Після того, як Даффі переконалася, що форма носа не змінювалася протягом щонайменше семи років, вона зв’язалася з доктором Валентиною Мелла з Університету Сіднея.
Попри сумніви, вчена вирішила все ж перевірити спосіб. Для цього дослідники спостерігали за незнайомими коалами на деревах, висаджених Даффі, так і за вивченою популяцією з мікрочипами, в Новому Південному Уельсі.
На це довелося витратити чимало часу — минуло близько 25 років з моменту відкриття Даффі, проте сучасне дослідження підтвердило, що особливості носа дійсно може допомогти ідентифікувати коал у кількох популяціях з 90-відсотковою точністю.
Це дозволяє більш точно визначити кількість осіб в популяції, щоб відстежити зміни і запобігти вимиранню виду.
Крім цього, носи коал настільки характерні, що можуть бути використані для розрізнення тварин у дикій природі навіть на значних відстанях. Це відкриття може скоротити зусилля команд, які намагаються врятувати тварин, а також запобігти зайвому стресу у людей і коал.
До речі, раніше ми писали про те, що вчені знайшли залишки найбільшого хижого птаха на планеті.
А також розповідали про те, що клонована тхориця народила потомство.
