Завдяки звичайній поведінці кота, вченим довелося провести неочікуване дослідження. В результаті науковці відкрили перший в історії вірус джейлонг, знайдений у США, ідентифікувавши вірус раніше невідомого типу.
Про це розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на видання IFL Science.
Як кіт допоміг у відкритті
Все почалося з того, що кіт на ім’я Пеппер, який мешкає в Гейнсвіллі, «подарував» господареві неживу мишу. Це була б неприємна пропозиція для багатьох, але не для власника пухнастика — науковця Джона Ледницького.
Джон був експертом з вірусів і проводив дослідження, вивчаючи, чи є гризуни переносниками вірусу віспи оленів, який викликає характерні ураження шкіри у тварин. Тож вчений радо взявся за подарований матеріал для дослідів.
Однак, коли Ледницький і його команда перевірили мишу, вірусу віспи оленів вони не виявили. Але вчені були неабияк здивовані, коли дізналися, що гризун був інфікований вірусом джейлонг.
Адже до цього моменту ці віруси були поширені серед гризунів, котів та кажанів в Європі, Південній Америці, та Азії та Африці, але їх ніколи не знаходили в США. Втім, Пеппер і команда Ледницького не лише відкрила перший джейлонг вірус в новій місцевості.
Генетичні тести показали, що вірус джейлонга відрізняється від інших вірусів цього роду та не був ідентифікований ніким раніше. Тож нововідкритий вірус отримав назву Gainesville rodent jeilong virus 1 (GRJV1).
Вчені в США відкрили вірус завдяки коту (ілюстративне фото: Freepik)
Як зазначила Емілі ДеРуйтер, яка описала відкриття, знахідка стала абсолютною несподіванкою для вчених, адже вони не шукали її цілеспрямовано. За її словами, це яскравий приклад того, що багато невідомих вірусів можуть насправді знаходитися у безпосередній близькості до людини.
Що відомо про вірус
Віруси джейлонг також належать до ширшого вірусного сімейства, відомого як параміксовіруси. Такий тип має властивість передаватися між різними видами ссавців, викликаючи респіраторні інфекції у людини.
Команда Ледницького інфікувала клітини різних видів GRJV1, щоб перевірити, чи здатен він робити те саме. З’ясувалося, що вірус однаково добре росте в клітинах гризунів, людей і мавп, тобто може передаватися представникам іншого виду.
Втім, це не означає, що ймовірність поширення вірусу є високою — наприклад, Пеппер не захворів. Крім цього, більшість людей мало контактують з дикими щурами та мишами, які є переносниками вірусу. Однак, на думку науковців, попереду ще багато досліджень.
Нещодавно ми розповідали про те, як кішка врятувала життя своїй власниці.
Читайте також, як дослідження допоможуть розуміти думки домашніх улюбленців.
