Так трапилося, що я був практично на всіх вагомих подіях, пов’язаних з боротьбою за Свободу, та Незалежність в Україні. Був там не за те, щоб урвати собі кусок влади, чи медальку повісити, а для того, щоб жити вільно на Батьківщині. Займатися своїм ділом, ростити дітей.
Але хочу написати про Росію, яку ми вважали братом, насправді бувшим просто чокнутою сусідкою і все…
Про події зі здобуття незалежності цієї країни, в яких теж приймав участь.
Подія для мене не була якоюсь визначною, але те, що я побачив своїми очима, студента московського ВНЗ, закарбувались у моїй пам’яті назавжди. Пам’ятаю розгубленість натовпу, що зібрався у центрі, слухи про штурм, піднесеність після того, як всі зрозуміли,що путч провалився. Вітер Свободи після обрання Єльцина.
Далі було те, що всі знають: концентрація влади в руках олігархів, та бувших комуністів з комсомольцями і приведення до влади КДБшника Путіна.
Росіяни не вміли и не вміють цінити Свободу. Для них вона була на передостанньому місті після хліба, горілки та війни… Так, ця нація хибно вважала і вважає себе носієм «русської ідеї», за яку треба вбивати і примусом ії нав’язувати. Тому я не зміг там жити. І ніколи про це не жалів!
Вважаю Україну найкращим місцем на Землі!
Вважаю, що треба зробити все,щоб у нас опанувала Свобода, бо від неї іде і сите життя, і безпека, і повага до жителів країни. А для цього треба будувати не сильну державу, як хибно вважають представники влади, та деякі активні громадяни, а ростити і пестувати вільних громадян, які знають ціну Свободи і готових вмерти за свою Батьківщину.
Зі святом, Друзі!
Слава Україні!
Вадим Тихонов
