Найважливіше, що потрібно знати українцям про 2018 рік – що він передвиборчий. Уже навесні 2019 року – відбудуться вибори Президента. І команда діючого президента і штаби опонентів уже розпочинають роботу. Тож варто розуміти, що рівень популізму, провокацій і «подачок» буквально зашалюватиме. Уже зрозуміло, що можна очікувати велику кількість публічних скандалів і «закручування гайок». У хаосі війни за голоси виборців про долю самих людей зазвичай забувають. Тож хотілося б зараз окреслити завдання, які повинні бути зроблені цьогоріч і принесуть реальну користь людям, а не стануть піар-акціями.
Завдання для економіки
Розвиток економіки – пріоритет для будь-якої влади. Бо тільки процвітаюча економіка дозволяє вирішувати більшість соціальних проблем. На жаль, індекс промислової продукції за січень-листопад минулого року від’ємний. А податків збирають все більше і більше. За рахунок чого? Бо вичавлюють з підприємців останнє. Зростає частка ВВП, яка розподіляється через бюджет. Якщо у 2016 році видатки держави були 40,7% ВВП, то у поточному потягнуть вже на 44,7% від ВВП. І це лише станом «на зараз», бо бюджетні параметри протягом року «мають звичку» змінюватися. Стрімко зростає як кількість чиновників, так і кількість грошей на їх утримання. Це шлях в нікуди. Економіка із зашморгом на шиї довго не протягне.
Україні вкрай потрібне відновлення промислового потенціалу. Акцент потрібно робити на розвитку випереджаючими темпами переробної промисловості. Маємо запускати виробництва з більш високою студінню переробки, які могли б заміщувати імпортні аналоги. Це не просто насичення ринку товарами вітчизняного виробника, а й нові робочі місця, додаткові податки в місцеві та загальнонаціональні бюджети.
Конче потрібне створення умов для розвитку та інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Це дозволить наростити обсяги виробництва аграрної продукції та знизити її собівартість. Треба розуміти, що зараз саме вітчизняний агропромисловий комплекс е локомотивом розвитку економіки країни та головним постачальником валютної виручки. З 35,18 млрд доларів загального обсягу експорту товарів з України за січень-жовтень минулого року частка сільськогосподарської продукції та готових продуктів харчування становить 41,3% або 14,53 млрд доларів. Тобто щодня в Україну заходить 48 млн. доларів від продажу агропродукції. Українське сільське господарство – це 12% ВВП країни та майже 14% у структурі валової доданої вартості. Але всі ці досягнення агропромислового комплексу не «завдяки», а, скоріше, «всуперечь» діям влади.
Країні потрібна повноцінна середньострокова стратегія економічного розвитку! Потрібне якісне покращення інвестиційного клімату, умов ведення бізнесу. Це — комплексна здача, яка включає і ефективну та реальну дерегуляцію, і можливість доступу українських підприємців, промисловців, сільськогосподарських виробників до залучення кредитних ресурсів на прийнятних умовах, і податкові питання. Має бути створено стимулююче податкове поле, знижено податковий тиск, приведено до ладу систему адміністрування податків.
Реформи замість імітації
Реформи, які не приносять реальної користі людям не повинні мати місця. Влада мусить припинити витрачати кошти і ресурс на імітацію реформ. На жаль, поки все, чим займалася влада було суцільною імітацією.
Прийнята пенсійна реформа – просто фейк. По-перше, це аж ніяк не турбота про українських пенсіонерів, а лише намагання скоротити дефіцит Пенсійного фонду за будь-яку ціну на догоду МВФ. По-друге, що, взагалі-то, змінилося із прийняттям цієї «реформи», окрім погіршення умов виходу на пенсію для майбутніх пенсіонерів за рахунок зменшення коефіціенту заміщення та збільшення страхового стажу? Мізерне підвищення пенсії сьогоднішнім пенсіонерам уже з’їла інфляції? В чому ж власне була реформа? Хіба в українській пенсійній системі з’явилися якісь нові рівні, окрім солідарного? Ні.
Освітня реформа… Що можна сказати, якщо прямо зараз десятки українських вишів, серед яких, зокрема, і найбільші столичні університети, відправляють своїх студентів до весни на дистанційне навчання. Навчальним закладам просто нема чим платити за опалення.
Окреме питання: експеримент над українцями під назвою «медична реформа». Вже можна стверджувати, що її розробники припустилися суттєвих прорахунків, просто ще не всі зрозуміли, що медичного забзпечення в Україні фактично немає. Усю медичну систему в Україні можна охаректеризувати зараз так: «хочеш жити – не хворій».
Те, як йде судова реформа – вже викликає подив не тільки у місцевих активістів, а й у міжнародної спільноти, яка підтримує Україну. Пригадаймо епопею із формуванням нового – начебто – складу Верховного Суду. В нього, кінець кінцем, потрапило чимало суддів, доброчесність яких викликає, м’яко кажучи, великі питання.
Земельний камінь спотикання
Панам парламентарям слід вже починати хоч щось робити у земельному питанні. Подовження мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2019 року – це зовсім коротесенька відстрочка. Вважати, що повноцінна земельна реформа починається і закінчується із прийняттям закону «про обіг» — велика помилка. Для врегулювання земельного питання має бути виконана велика системна робота зі створення необхідних фінансових, правових, інституційних передумов. Нагадаю, зібравши понад 3 млн. підписів та зупинивши спроби впровадження «дикого ринку» землі ми передали у Верховну Раду комплексу програму земельної реформи. Наші фахівці уже все розробили, депутатам залишається прочитати і прийняти закони, які дозволять вирішити більшість проблем, які сьогодні є в земельній сфері.
Альтернативи децентралізації немає
Якби влада не чіплялася зубами за ресурси громад, треба розуміти, що це лише агонія. Альтернативи децентралізації немає. Нам потрібне прискорення децентралізаційних процесів. Вони мають бути наповнені новим змістом. Має змінитися сама філософія міжбюджетних відносин, має зростати частка місцевих бюджетів у структурі зведеного бюджету. Ми наполягали і наполягаємо 70% зібраних податків повинні залишатися на місцях і лише 30% іди на гору на. Має бути, кінець кінцем, на користь громад вирішене питання земель за межами населених пунктів. Це – єдиний шлях для того, щоб зробити місцеві громади дійсно самостійними та спроможними.
Почати з першоджерел
Коли нещодавно прем’єр-міністр заявив, що рівень корупції в Україні суттєво перевищений, мені здалося що він з якоїсь паралельної реальності, або ж вважає, що в Україні всі в один момент осліпли. Саме корупція – головна біда української економіки. Саме вона блокує проведення будь-яких якісних змін, бо корупціонери не зацікавлені в прозорості. Саме через корупцію в Україну не йдуть інвестори, бо ніхто не впевнений, що завтра у нього не відіжмуть бізнес, а корумповані суди не покриватимуть рейдерів. Країні потрібна реальна боротьба з корупцією. Потрібний якісний, дійсно незалежний, а не «кишеньковий» Вищий Антикорупційний суд. Потрібна повноцінна судова реформа – без цього не слід розраховувати на те, що в нас таки з’явиться те, що зазвичай називають «гарантії права власності».
Шляхом еволюції гідності
«Коли я аналізував підсумки минулого року, я говорив, що вважаю найважливішим позитивним те, що на місцевих виборах українці дали старт змінам у політичній системі. Вибори в ОТГ показали, що олігархічні партії втрачають позиції. Натомість ідеологічні партії всього народу отримують дедалі більшу довіру. Люди зрозуміли, що державу треба будувати самим, а іншого інструменту для народовладдя, ніж справжня масова політична сила – просто не існує. Саме цим пояснюються успіхи Аграрної партії, що веде до влади місцевих лідерів і постійно нарощує вплив, посідаючи третє місце в перегонах із дедалі вищим результатом. Після всіх революцій українці стають на шлях дуже необхідної Еволюції Гідності. Люди повинні розуміти, що завдання ми маємо ставити не лише для влади, а й для себе: бути більш відповідальними. Не чекати, що влада самоочиститься, а самим ставати владою і вливатися у політичні процеси», — відзначив голова Запорізької регіональної партійної організації Аграрної партії Олег Ніколенко.
